Випуск № 3 (грудень 2010)

9 листопада любителі та шанувателі української мови по всьому світу святкували День української писемності та мови. Ця урочиста подія не оминула і нашу школу. Зранку для учнів відбулися заходи, де учні презентували газети, приурочені цьому святу, висловлювали думки щодо важливості й актуальності мовленнєвого питання в сучасному світі.

8-19 листопада у нашій школі проходило традиційне свято «Ми – одна родина». Цілих два тижні проводилися урочисті заходи, в яких брали участь класні колективи з метою продемонструвати свої таланти, ще більше згуртуватися у спільній роботі, спробувати свої сили у творчій діяльності, презентувати себе як оригінальних та цікавих особистостей. Учні із захопленням змагалися в сімейних брейн-рінгах, конкурсі «Зелена школа», приносили свої кулінарні шедеври на «Кондитерський ярмарок», а творчі роботи – на виставку «Світ моїх захоплень». «Осінній бал» для старшокласників – яскраві та видовищні виступи, неповторні танці, ліричні й драйвові пісні, і, звичайно ж, запальна дискотека, – був достойним завершенням загальношкільного свята.

Отже, за підсумками фестивалю «Ми – одна родина» у середній школі І місце посів 7-А клас (70 балів), ІІ – 8-А клас (62 бали), ІІІ – 5-В клас (60 балів).

Серед класних колективів старшої школи кращим виявився 11-Б клас (65 балів), за ним слідом іде 10-Б клас (57 балів), а 11-А поступився йому лише 2 очками – у нього 55 балів.

Редколегія шкільної газети «SCHOOL TELEGRAPH» вітає переможців і бажає всім учням наснаги, натхнення, гарних творчих ідей та замислів!

Європейці в нашій школі

16 грудня в нашій школі офіційно відбулося відкриття «Євроклубу». Луіза Мороз і Анастасія Андріюк проводили бесіду із засновником клубу – Первовою Мариною Марківною.

Розкажіть, будь ласка, нашим читачам, що це така за організація – «Євроклуб»? Які її цілі?

«Євроклуб » – це журналістський гурток, заснований саме у стінах нашої школи № 22. Мета цієї організації – розширення знань про країни-члени ЄС, налагодження зв’язків зі школами європейських країн, участь в інтернет-проектах, формування особистості та розвиток лідерських якостей учнів, європейська інтеграція, міжкультурний діалог.

І я хотіла би наголосити, що не слід плутати нашу шкільну організацію з урядовими та політичними групами, які мають схожу назву.

Зараз учасниками «Євроклубу» є 22 учні (на даний момент це 6, 10 та 11 класи), між якими чітко розподілені обов’язки. Ми проводимо зустрічі, відкриті засідання, дискусії, дебати, рольові ігри. Це дає змогу учням навчитися розуміти одне одного, висловлювати власні думки, будувати відносини, що є гарною основою для майбутньої кар’єри.

«Євроклуб» залучає до співпраці найактивніших, найжвавіших, найтолерантніших учнів, які добре володіють англійською, німецькою, українською та іншими мовами. Це відповідальні діти, на яких можна цілком покластися.

А хто був ініціатором створення «Євроклубу»?

Організаторами «Євроклубу» був Петро Михайлович і я. Я вважаю, що прийшов той час, коли просто необхідно створення подібної організації в нашій школі. На мою думку, «Євроклуб» поки що одна з тих небагатьох шкільних організацій, яка дає учням унікальні можливості для вдосконалення вміння працювати, спілкуватися та налагоджувати відносини з іншими людьми та розвитку творчого мислення учнів.

Які результати діяльності «Євроклубу» ви маєте на сьогодні?

Вже проведено багато роботи, яка націлена саме на співпрацю з європейськими країнами, на взаєморозуміння та дружбу. Це виражається в листуванні наших школярів з дітьми європейських країн, в їх спільних проектах.

По-перше, делегація наших трьох вчителів відвідала республіку Польщу, де ми мали змогу відвідати школу в маленькому містечку Бржежніца біля Кракова. Ми багато спілкувалися з учителями та учнями цієї гімназії та, звісно, підчерпнули досвід й отримали знання щодо польської культури, особливостей викладання предметів у польських школах. У Польщі дітей з дитинства вчать мати свою власну точку зору, вміти аргументувати й відстоювати її, а також прислухатися до інших думок. У всіх школах там вивчається релігія, і ми відвідали один такий урок, де викладала монахиня. Це було для нас дуже цікаво, тому що в нас немає подібного досвіду. Діти вивчають, звісно ж, Біблію, релігійні канони, біблійських персонажів, у них є традицією читання молитов на початку та на кінці уроку. Це значно відрізняє польські школи від наших.

У свою чергу польська делегація також приїжджала до нашої школи і поляки були вражені рівнем навченості, ерудиції, начитаності та інтелектуальним розвитком наших дітей. Школа № 22 гідно показала себе! Для наших гостей було організовано безліч екскурсій містом, вони відвідали музеї, були у російському театрі, мали змогу відвідати зоопарк, прогулятися Радянською. Наші польські друзі поїхали дуже задоволені, із багатьма враженнями й думками про нашу країну.

Ця програма продовжується, і передбачено візит української делегації з дітьми-євроклубовцями до Польщі у травні 2011 року. Відповідний візит поляків до України запланован на вересень-жовтень 2011.

По-друге, наша школа єдина в Україні бере участь в інтернет-проекті «Музика єднає людей». Цей проект – загальноєвропейський (26 країн). Він складається з декількох етапів, і ми вже пройшли 3 тури.

І етап – презентація школи.

ІІ етап – створення CD-альбому з музичними композиціями фольклорної, оперної та сучасної української музики.

ІІІ етап – створення портрету музичної культури України, цей альбом супроводжується слайдами із зображенням видатних людей – композиторів, співаків, виконавців.

Зараз ми готуємося до наступного етапу – створення новорічного музичного кліпу до Різдва Христова. Дар’я Полякова з 10-В вже підготувала свій виступ.

Останній тур – найважливіший та найвідповідальніший етап цього проекту. Націоналний відеокліп «Євробачення» має бути створений в кінці березня. За нього голосуватимуть представники різних європейських країн, які також беруть участь в цьому проекті. Вони матимуть змогу протягом 20 днів голосувати, як на справжньому «Євробаченні» – ставити оцінки від 1 до 20 балів. І вже після цього буде визначений один-єдиний переможець, якому буде вручено спеціальний особливий приз, нагорода.

В рамках цього проекту учні 10-11 класів спілкуються на учнівському форумі сайту з дітьми європейських країн, висловлюють своє ставлення до музики, музичні вподобання та смаки. Таким чином проходить міжкультурний діалог. До речі, нещодавно нам запропонувало листування місто Спарта, що в Туреччині. Мої учні дуже зацікавлені в цьому і зараз листуються зі школярами Туреччини.

Які плани «Євроклубу» на майбутнє?

В рамках діяльності «Євроклубу» ми скоро хочемо провести тижні німецької та польської культур, налагодити ще тісніші стосунки з представниками національних товариств.

Я сподіваюся, що саме «Євроклуб» стане тією організацією, яка виховуватиме у підростаючому поколінні нашої школи риси та якості справжнього європейця – толерантність до інших людей, відповідальність за наслідки своїх учників, любов до історії та культури своєї держави, бережливе ставлення до оточуючого світу.

А наша редколегія бажає «Євроклубу» процвітання, активних учасників, все нових і нових перемог!

Рубрика «Педагогічне сузір’я»

Виноградова Марина Миколаївна, вчитель-методист англійської мови СЗОШ № 22

Родом Марина Миколаївна Виноградова з Оренбурзької області. Географія її життєвих переміщеь, з приводу батька-льотчика: місто Бугуруслан Оренбурзької області – Ленінград – Таллін – Миколаїв. У Миколаєві з 2 класу Марина вчилася в нашій, 22-й школі. Світ її захоплень у шкільні роки – це музика, танці і навіть фігурне катання (у час мешкання в Талліні). Учителем мріяла стати із дитинства, а вибір спеціалізації зумовило навчання в англійській школі. У приватній бесіді Марина Миколаївна розповіла: «Після закінчення Одеського державного університету в 1975 році я повернулася в школу 22, яку закінчила п’ятьма роками раніше. Мені здавалося, що вчителі не приймуть мене, колишню ученицю, як свою колегу. А вийшло все навпаки: повна довіра, пошана і мудрі поради колег допомогли мені набути професійного досвіду.

Я розраховувала пропрацювати в школі рік-два, і піти зі школи, а виявилося, що залишилася на 33 роки. Можна сказати, що це багато – пропрацювати на одному місці стільки років. Але не було жодного року, жодного класу, схожого один на одного. Що затримало мене в школі стільки років? Звичайно, не зарплата і не соціальні блага. Я думаю, це наші учні, неординарні особистості. Багато хто з них зміг досягти успіху в житті завдяки своєму розуму, таланту і знанням, одержаним у школі.

Хотілося б відзначити той факт, що, будучи обмеженою рамками програми, нормативних документів, відсутністю вибору програм, підручників у школі, я мала можливість працювати творчо і багато чому вчитися у своїх учнів».

Час вже перевірив знання її учнів, і навіть через 20-30 років вони вдячні своїй вчительці за безцінний подарунок, набутий за 10 років невтомної праці на її уроках з англійської мови.

З любов’ю розповідає про Марину Миколаївну її учениця Луіза Мороз: «Для мене Марина Миколаївна є взірцем того, яким має бути справжній учитель. Вона – мій улюблений викладач. Марина Миколаївна вчить нас не тільки англійській граматиці та правопису, а й порядності, відповідальності, працьовитості, моральності. На уроках ми часто обговорюємо проблеми людяності та чесності, сперечаємося, що таке любов та краса, спілкуємося щодо недавно прочитаних книжок, їх тем та ідей, розмірковуємо, якою повинна бути людина – і все це, звісно ж, англійською мовою! На таких дискусіях ми вчимося мати власну точку зору, аргументувати й відстоювати її, поважати супротивників по дебатах. Її вимогливість та строгість завжди вимушують нас не тільки триматися «на рівні», а й ставити нові цілі та планки і досягати ще кращих результатів; вони прищеплюють нам навички дисципліни й відповідальності. У цьому я вбачаю заслугу Марини Миколаївни – воїстину мудрої вчительки, очі якої завжди сяють любов’ю до своєї роботи і до дітей, наповнені глибокою розважливістю та поміркованістю і великим бажанням зробити зі своїх унів справжнії людей. За це їй – велика подяка від усіх учнів, яких вона вчила».

Суворову – 280

К 280-летию выдающегося полководца Александра Васильевича Суворова мартовская сессия Николаевского облсовета объявила 2010-й годом Суворова в нашей области. 23 ноября у здания военной кафедры ННУ состоялось торжественное открытие памятника А. В. Суворову, а 24 ноября, в день рождения полководца, в музее судостроения и флота прошла тематическая экскурсия и состоялось торжественное заседание Морского собрания по случаю юбилея. Но главные торжества в честь полководца состоялись в Очаковском военно-историческом музее имени Суворова, который на городские и народные деньги обновил свой эстерьер и экспозиции, посвящённые генералиссимусу. Приятно сознавать, что 9-А класс тоже внёс свою маленькую лепту в эту кассу, купив памятный билет народных сборов. Вместе с делегацией Николаевского облсовета, руководством города Очакова и русскими общественными организациями учащиеся 9-А класса нашей школы были участниками торжественных мероприятий в Очакове: конференции, презентации новой книги о Суворове, экскурсия по залам музея и, наконец, митинга у памятника Суворову, установленного в 1907 году в честь 120-й годовщины Кинбурнского сражения. После митинга был концерт, в котором принимали участие и ребята нашей школы, после прочтения Крупорушкиным Никитой стихотворения Н. Рачкова «Суворов» очаковцы и гости восторженно выкрикивали: «Браво! Молодец!». Было приятно и Суворову, и артистам, которые достойно представили в Очакове нашу школу.

Процюк Владимир, 9-А класс

Поездка по Золотому Кольцу

Каждое лето, начиная с 2001 года, от русской общины «Русич-Николаев» (председатель – учитель сзош № 22 Шаталова Зоя Ивановна) группы детей в составе 10-11 человек совершают по приглашению и финансированию Российской Федерации учебно-образовательные 10-дневные поездки по историческим местам России: в Санкт-Петербург или по Золотому Кольцу. За это время из нашей школы в таких поездках побывало уже 45 учащихся. В этом году шестеро ребят из 9-А (Майстренко Никита, Нефёдова Даша, Крупорушкин Никита) и 8-А (Димитрогло Юлия, Яковлев Илья, Михайловский Игорь) классов были награждены поездкой по Золотому кольцу за неоднократные победы в конкурсах по русской истории, литературе, культуре и общественную работу в обществе. Русские города: Москва, Владимир, Ростов Великий, Суздаль, Кострома, Ярославль, Переславль и Сергиев Посад – радушно принимали гостей со всего постсоветского пространства. Перед взорами ребят история нашей страны прошлых веков оживала, воплотившись в древнерусских городах, храмах, монастырях, фресках, памятниках, самых разнообразных музеях, архитектуре деревянного зодчества. «Эта поездка наполняет душу святостью и  благоговением, убеждает в единстве русско-украинской истории и судьбы, укрепляет дружбу между народами», - считают ребята. «Россия, имеющая массу своих финансовых проблем, всё же расширяет рамки сотрудничества со странами СНГ и соотечественниками из дальнего зарубежья, укрепляя и соединяя людей Русского Мира по языку, духу и истории», - пишут в отзывах ребята. В этом году РНО «Русич-Николаев» объявляет два литературно-художественных конкурса: ко Дню родного языка – на лучшее авторское стихотворение или сказку о русском языке и рисунок-композицию (А3) «Портрет русского писателя на фоне его героев и музы»; второй конкурс посвящен 50-летию полёта в космос Юрия Гагарина, принимаются авторские стихи, сказки и рисунки (А3) на космическую тему. Работы сдаются в кабинет № 405. Ждём Ваших творческих работ, ребята.