Рано-вранці 19 грудня під поріг нашої школи Миколай Чудотворець приніс солодкі подарунки, бажаючи викликати радість і посмішки на наших обличчях. Директор перший прийшов до школи і, побачивши солодощі, зрозумів, від кого й кому ці ласощі. Коли Петро Михайлович з двома хлопцями-помічниками зазирали в кабінети, від щирого серця даруючи учням і вчителям цукерки, то здавалося, що той зимовий засніжений ранок осяяло тепле веселе сонечко. Кожен розумів: віддячити за гостинці треба добром і любов’ю до людей, які завжди поруч із нами.

Грудень ознаменувався низкою міських олімпіад. Учні 22-ої достойно представили свою школу на міському рівні.

ПІДСУМКИ МІСЬКИХ ПРЕДМЕТНИХ ОЛІМПІАД

 Конкурс знавців української мови ім. Петра Яцика (міський етап)

 6 клас:

Шилівська М. – 1 місце

7 клас:

Луценко О. – 3 місце

9 клас:

Мороз Л. – 2 місце

 Англійська мова

8 клас:

Мартиросян Елем – 3 місце

Андреєва Анна – 3 місце

Ніколайченко Дар’я – 3 місце

9 клас:

Мар’ян Єлизавета – 1місце

Кирюшко Поліна – 1місце

Федькова Марія – 3 місце

10 клас:

Кондратьєва М. – 1місце

Божко М. – 1місце

Алексєєва Г. – 2 місце

Акопян А. – 3 місце

11 клас:

Бессарабов Є. – 1 місце

Казакова М. – 2 місце

Гоцелюк І. – 2 місце

Лозова К. – 3 місце

Математика

6 класи:

Штанько І. – 2 місце

Українська мова

8 класи:

Гарбуз А. – 3 місце

9 класи:

Казанжи Б. – 2 місце

Мороз Л. – 3 місце

10 класи:

Кондратьєва М. – 1 місце

Мельник І. – 3 місце

11 класи:

Гоцелюк. І. – 3 місце

Світова література

9 класи:

Мороз Л. – 2 місце

10 класи:

Бершадська В. – 1 місце

11 класи:

Бєссарабов Є. – 3 місце

Хімія

8 клас:

Шаталіна С. – 3 місце

Географія

7 класи:

Кас'яновський І. – 3 місце

9 класи:

Кирюшко П. – 3 місце

10 класи:

Мельник І. – 2 місце

Колесник Ю. – 3 місце

Фізика

7 класи:

Кас'яновський І. – 3 місце

9 класи:

Кирюшко П. – 2 місце

Селезньов І. – 3 місце

Німецька мова

11 клас:

Біляєв Д. – 2 місце

Кондратьєва М. – 3 місце

Історія:

8 клас:

Сапальник П. – 3 місце

Терентьєв Є. – 3 місце

10 клас:

Чуприна В. М. – 1 місце

Правознавство

9 класи:

Кирюшко П. – 3 місце

Редакційна колегія «SCHOOL TELEGRAPH» вітає всіх переможців і бажає їм наснаги, натхнення й здоров’я!

ІСТОРІЯ МИКОЛАЇВСЬКИХ КОРАБЛІВ В ЗАГАЛЬНОШКІЛЬНОМУ ПРОЕКТІ «БУЗЬКА ХВИЛЯ»

Наше місто – місто корабелів та суднобудування. Прославлений Чорноморський флот завжди привертав увагу людей. Тому в цьому році громадськість міста Миколаєва взялась за дослідження історії та розпочала проект «Бузька хвиля». Наша школа також приймає активну участь у проекті і 7-Б клас не виключення. Протягом семестрів учні класу із зацікавленням шукали матеріали про суднобудування. Не менш цікавим зайняттям виявилося брати інтерв’ю у прославлених суднобудівників міста та знайомитися з кораблями, які були побудовані у Миколаєві. Також школярі намагалися простежити їхній життєвий шлях. Для юних дослідників виявилась цікавою доля легкого крейсера «Червона Україна».

«Червона Україна» - радянський військовий корабель, який спочатку мав ім’я Адмірал Нахімов. 19 жовтня 1915 року в Миколаєві завод «Російського суднобудівного суспільства» («Руссуд») приступив до споруди  двох братів-крейсерів «Адмірал Нахімов» (головний) та «Адмірал Лазарєв». Але перша світова та громадянська війни надовго заморозили будівництво.

У січні 1920 року білогвардійці відбуксували корабель до Одеси і там, на жаль,  його посадили на мілину. Але у лютому 1920 року крейсер щастям повернувся до Миколаєва. І у  1923 року крейсер отримав нове ім’я – «Червона Україна», і почалось у нього нове життя.

У супроводі есмінців у 1928 році радянський крейсер дружньо відвідав Турцію, а 25 липня 1929 року корабель гостинно прийняв на свій борт самого І.В. Сталіна. Після цього вперше подорожував до Італії та Греції, а через чотири роки корабель знову їде до Туреччини підлікуватися – пройти капітальний ремонт.

Але настали жахливі часи Великиої Вітчизняної війни, які забрали життя тисячі людей. Крейсер героїчно брав участь в складі Чорноморського флоту СРСР: мужньо евакуював жителів Одеси та обороняв Сімферополь. А у 1941 році першим з кораблів ескадри відкрив вогонь по наступаючим військам супротивника. Але 12 листопада настала чорна смуга у житті крейсера, і під час авіанальоту у корабель, який стояв біля Графської пристані, потрапило дві бомби, через що на кораблі загинуло 70 чоловік. І наступного дня пошкоджений корабель відбуксували в Південну бухту, де він  трагічно затонув.

Але доля повернула «Червону Україну» так, що 1947 року корабель піднято із дна морського та відремонтовано. І за всі його бойові заслуги командування вирішило посадити  крейсер на грунт в районі коси Бакая як мішень для бомбометання морської авіації. Гідний кінець життя для гідного героя СРСР.

Під час війни корабель став наче одне ціле із своїм екіпажем, і тому керівництво Чорноморського флоту прийняло рішення новому ракетному крейсеру м. Миколаєва присвоїти ім’я «Червона Україна»! Це було зроблено для того, щоб мужній дух крейсера продовжував жити у другому поколінні до наших часів.

«В будуванні цього корабля брав участь мій дідусь, який все життя працював на заводі», - пише Мавродій М. Також цей крейсер добудовувався і в теперішній час належить флоту Російської Федерації та базується в п. Владивосток, продовжуючи захищати морські рубежі Росії на Дальному Заході.

І хоча крейсер «Червона Україна» продов-жив життя з іншою назвою – «Варяг», пам’ять про ракетний крейсер живе в серцях миколаївських корабелів і дотепер!

Отже, дорогі друзі, ми сподіваємося, що зацікавили вас цією статтею; гадаємо, що ви не залишитеся байдужими до захопливої історії Чорноморського флоту, адже це наше минуле! А без минулого немає майбутнього!

 Колектив 7-Б класу.

Євтушенко Людмила Едуардівна народилася у сім’ї військовослужбовця 5 березня 1960 року в селищі Навля, Брянської області. Захопилася історією у шкільні роки, коли працювала екскурсоводом у районному музеї партизанської слави під керівництвом свого вчителя історії Шарової В. Г. Доля батька-військовослужбовця закинула родину в далекий суворий край – Магаданську область. Там, у 1977 році вона закінчила середню школу. У 1982 році отримала диплом вчителя історії, суспільствознавства та англійської мови, закінчивши Брянський державний педагогічний інститут ім. академіка І. П. Петровського.

У 1984 році переїхала на проживання в м. Миколаїв і з того часу працює вчителем історії СЗОШ № 22. Стаж її безпосередньої роботи педагогом 28 років.

Євтушенко Людмила Едуардівна – творчо працюючий вчитель. Своєю головною метою викладання історії вважає виховання громадянина України, соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості. Людмила Едуардівна бере активну участь у методичній роботі школи, міста, області, керувала роботою міської творчої групи вчителів історії з питання «Пошукова робота учнів на уроці історії». Досвід роботи вчителя з організації самостійної роботи учнів з метою формування навичок логічного мислення, роботи з історичними джерелами узагальнено і рекомендовано до впровадження у практику роботи вчителів.

Людмила Едуардівна співпрацює з Чорноморським державним університетом ім. Петра Могили, у списку її наукових публікацій статті з питань теорії, моделі територіальної влади. Брала участь у наукових конференціях Ольвійський форум, Могилянські читання. Досвід роботи з питання «Формування історичного мислення учнів засобами роботи з історичними джерелами» друкувався у фаховому журналі «Історія в школах України» (2008), газеті «Історія України». Методична модель реалізації досвіду розкрита у брошурі, яка випущена обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти.

Людмила Едуардівна виховує доньку студентку. Її чоловік, Євтушенко Олександр Никифорович, вірний друг і надійна підтримка, колега, який як ніхто розуміє важку та відповідальну працю своєї дружини.

Нерідко доля посилає нам випробування, щоб змінити віру у власні сили, удосконалити свій досвід, підвищити свій фаховий рівень, набути нові знання. Великою подією в житті стала участь у Всеукраїнському конкурсі «Учитель року – 2008».

Було все – важкі конкурсні випробування, практичні і творчі завдання, уроки в інших школах. Але участь у конкурсі дала їй розуміння, який повинен бути сучасний урок. Взявши участь у всіх етапах конкурсу, Людмила Едуардівна тепер впевнена, що творчий вчитель не обійдеться сьогодні без знання сучасних інформаційних технологій.

Євтушенко Людмила Едуардівна представляла на конкурсі досвід роботи з теми : «Робота з історичним джерелами як засіб формування історичного мислення сучасного учня», який отримав високу оцінку журі за логічність, послідовність його опису, продуманість науково-теоретичної бази, спрямованість на результати.

Під час конкурсу вчителі ділилися досвідом роботи з таких актуальних на сьогоднішній день тем, як розвиток критичного мислення, проблеми навчання на уроках історії, дослідницька діяльність, проектна діяльність, формування ключових і предметних компетенцій.

Звичайно, участь у конкурсі – це велике та відповідальна праця. Але Людмила Едуардівна впевнено може сказати, що зустріч з вчителями-колегами з різних куточків України, обмін досвідом, спілкування з вченими-методистами, авторами підручників з історії дає стимул, бажання краще працювати, самовдосконалюватись, рухатись уперед, працювати творчо. Проходячи через всі етапи конкурсу переконалась «що в нашому місті, області багато талановитих вчителів історії, перспективних, з новими ідеями і бажанням працювати, готових примножити традиції нашого міста, нашої Миколаївщини».

НАШЛИ СВОИХ!...

Группа ребят-русичей из зош №22 (Соболев Артем – 9-А, Процюк Владимир – 9-А, Загора Дмитрий – 8-Г, Михайловский Игорь 8-А) и сош № 61 (Бурковская Анна – 10-А) и взрослых из русских обществ РКЦ и РНО «Русич-Николаев» в конце декабря 2010 года по проекту МДС побывала в Москве по приглашению общественной организации «Россия молода», волонтеры которой все 3 дня сопровождали николаевцев во время экскурсий по столице: в Кремль, Мавзолей, исторический музей, Оружейную палату, музей Ильи Глазунова, обзорной автобусной по городу.

Особенно запомнились экскурсии в институт социальной и ювенальной педагогики, где наши ребята со студентами-первокурсниками участвовали в новогодней развлекательной программе и приобрели много новых друзей; впечатлило, присутствие на телепередаче «Закрытый поход»  Гордона на 1-ом канале в Останкино; ребята благоговели, слушая молитвенное пение на службе в величественном Храме Христа Спасителя; поразило аурой Древней Руси посещение первого московского Свято-Даниловског монастыря, а в одном из двориков обители в вечерних сумерках нас всех очаровала огромное, диаметром до 3-метров, с подсветкой прозрачная икона Спаса Нерукотворного над входом в резиденцию Патриархата всея Руси, своим необычным присутствием под открытам небомнапоминавшая всем о том, что вся наша Земля с небесным куполом – Божий Храм, а мы вечные его прихожане, но в суе забываем об этом.

И, конечно же, удивительной, почти космической была поездка в Звездный городок – в центр подготовки космонавтов имени Ю. А. Гагарина, куда мы попали стараниями и усердием искреннего патриота города Николаева и Москвы – председателя Николаевского землячества в Москве, Христенко Владимира Николаевича, который щедро оплатил нам дорогу в Звездный, сопровождал и одарил презентами. Наше воображение было потрясено просторными павильонами с космическими кораблями, тренажёрами, всевозможными космическими экспонатами. Кружилась голова от маштабов увиденного и услышанного. Сердца наши переполнялись гордостью и радостью, когда в отдел космического питания для встречи с нами пришли бывшие николаевцы, работающие в Звездном: Игорь Евгеньевич Маруенюк и Михаил Пасечных, отвечающие за питание косомнавтов в космосе. Нас так вкусно кормили космической едой. Поили космическим чаем, обо всем рассказывали, показывали все экспонаты, раскрывали разные космические «секреты», что это было похоже уже не просто на экскурсию – на встречу с добрых, развеселившихся друзей. Прошаясь, мы получили от Михаила Пасечника наказ: статью о поездке назвать  «Нашли своих». Конечно, своих – чужих так не принимают. Познавательная, дружеская, «земляческая» энергетика этой встречикаждый раз при воспоминании обжигает «космическим» зарядомрадости, человеческой теплоты и родства. Мы нашли своих и в Звездном и в Москве – разве не своими были ставшие нам добрыми друзьями волонтеры из «России молодой», разве не прочитывали мы в их взглядах теплоту и участие, братскую заботу и радость от встречи. Да и не к своим кровным братьям мы ехали в Москву, где нас ждали как своих, приним али как своих, любили по- братски, как своих. Конечно же – нашли своих.

В Одессе, куда мы приехали поездом, нас тоже ждали свои: Чернов Валентин Валентинович, председатель русского общества «Единая Одесса», встретил нас на машине, покормил в своем кафе ужином, затем завтраком, разместил в своем просторном доме, чтобы утром, перед отъездом в Николаев, мы побывали на консульской елке в Одессе, посмотрев спектакль и получив новогодний сладкий подарок. Как хорошо иметь везде друзей, и как ответственно быть добрым другом … 

Учитель-методист сош №22

Председатель РНО «Русич Николаев»

Шаталова Зоя,